Останнім часом значна увага сільськогосподарських виробників приділяється впровадженню сучасних технологій вирощування перспективних об’єктів аквакультури. Один з них — прісноводна креветка, яка в останнє десятиріччя широко розповсюдилась в США. За підрахунками американських економістів, торговий дефіцит продукції прісноводних креветок у США щорічно становить близько 2 млн доларів. Зазначимо, що 1 кг цього делікатесу коштує 25 доларів США.

Прісноводна креветка, також відома як малайзійська, у природі зустрічається в тропічному індо-тихоокеанському регіоні. Вона належить до сімейства Palaemonidae, що включає також прісноводну трав’яну і велику річкову креветок, які теж є об’єктом промислу в цьому регіоні. Проте з усіх видів сімейства Palaemonidae тільки малайзійська креветка невибаглива до умов вирощування впродовж усіх стадій свого життєвого циклу. Завдяки цьому саме вона використовується як об’єкт аквакультури у США та інших країнах.

Щоправда, продукційні можливості прісноводної креветки в природних водоймах нижчі, ніж у різних солоноводних видів. Однак вирощені в штучних умовах гігантські річкові креветки мають більший розмір, їх простіше виловлювати, ніж тих, що мешкають у природних умовах.

Негативним фактором для вирощування прісноводної креветки в ставкових господарствах є природна агресивність особин одна щодо одної (особливо це стосується самців), що, своєю чергою, призводить до значних розмірних варіацій і негативно позначається на реалізації даної продукції. Поліпшити її якісні характеристики та збільшити вихід можливо при створенні оптимальних умов, що дасть змогу збільшити кількість укриттів для окремих особин (для запобігання канібалізму). Наприклад, внесення у водойми (садки) додаткових штучних субстратів (хоча б сіток з поліетилену).

Технології вирощування прісноводної креветки вдосконалювались у США протягом останніх 25 років. Поштовхом до їхнього розвитку слугували деякі відкриття, пов’язані з біологією розвитку прісноводної креветки.

Одним з основних факторів, який суттєво вплинув на впровадження цього виду в аквакультуру, стало те відкриття, що прісноводна креветка може існувати набагато північніше ареалу їхнього природного мешкання.

Важливу роль відіграли дослідження умов, потрібних для збільшення загальної продуктивності і середньої ваги окремої креветки, а також створення специфічного комбікорму, що містить високий відсоток протеїну.

Завдяки цьому виведено оптимальне співвідношення між площею водного об’єкта (садка) і кількістю посадкового матеріалу (інтенсивний метод вирощування).

Маточне поголів’я креветок вирощують у теплій прісній воді. Розмноження відбувається в період линьки, коли самка скидає свій панцир (при м’якому панцирі), а самець ще не починає линяти. У цей період самець протягом одного-двох днів захищає самку, поки в неї не затвердіє панцир. І тоді відбувається спарювання. Протягом декількох годин після спарювання яйця відкладаються на черевні ніжки самки (де надалі проходитиме інкубація) і запліднюються.

На початку інкубації ікринки мають світлий жовтогарячий колір, згодом вони темнішають, стаючи коричневими. Одна самка, залежно від свого розміру, може давати від 10 до 20 тис. личинок 4–5 разів на рік. Спарювання відбувається протягом року за температури близько 21°С. Інкубація продовжується десь зо три тижні за температури 27°С. Після цього личинки залишають самку.

Личинки, що виплодилися, мають перебувати у воді з солонуватістю 10–14‰ протягом 2 днів, інакше рівень їх виживання буде дуже низьким. У цій стадії личинки плавають догори ногами і хвостом уперед. Основа їхнього харчування — зоопланктон (у нашій країні стартовим кормом можуть бути личинки артемії) і личинки інших водних організмів. На пізнішій стадії молодь нагадує дорослих особин і має довжину 0,75–1 см. У цей час молодь звичайно повзає по дну, але може також плисти вперед. Швидкий рух забезпечується скороченнями черевного (хвостового) мускула.

Мігрувати в прісну воду молодь здатна на перший-другий тиждень після метаморфозу. У молоді в цей час починають проявлятися випадки канібалізму. Харчовий раціон у природних умовах — комахи, водяні тварини, рослинні частки. З дорослішанням колір тіла молоді міняється: він стає блакитним чи коричневим залежно від віку особини. У середньому, 25% молодих креветок мають вагу до 30 г, яка вважається товарною.

Штучна інкубація застосовується для збільшення виходу молоді від однієї самки і починається з відбору ікри з підхвостової частини та переміщення її у місткості з проточною водою (аналог апарата Вейса). Інкубація відбувається за температури, вищої 21°С. При розведенні використовують двох-трьох самців і десять самок. У природних умовах одна самка здатна дати 10–20 тис. ікринок, але до дорослого стану доживає менше 10%. За інкубації кількість молоді, що вижила, різко збільшується.

Підрослу молодь (на стадії, коли вона вже починає пересуватися дном) випускають у вирощувальні ставки чи садки, розташовані на теплих водах. Для одержання високої продуктивності ці ставки (садки) мають бути оснащені значною кількістю штучного токсичнобезпечного субстрату, який, за потреби, може бути в короткий термін витягнутий для проведення вилову креветок.

У фермерських господарствах США, що спеціалізуються на вирощуванні прісноводної креветки, ставки, як правило, мають розміри від 0,2 до 1,2 га, завглибшки до 1 м. Для достатнього забезпечення води розчиненим киснем на ставках застосовують аератори різної конструкції.

Під час вирощування креветок варто звернути увагу на деякі показники якості води. До основних, недотримання яких може призвести до загибелі вирощуваних особин, належать рН, температура і насичення киснем. Значення рН на рівні 9,0 викликає в креветки стрес і зупинку росту, а понад 9,5 — летальність (за високої температури води і невеликої глибини коливання цього показника можуть мати значну амплітуду). Оптимальною температурою вирощування прісноводної креветки є 25...32°С, припустимі короткочасні зниження до 19°С чи збільшення до 34°С.

При інтенсивному вирощуванні креветки особливу увагу варто приділяти годівлі, тому що одержання значних обсягів продукції з одиниці площі можливо тільки при використанні відповідних кормів. Зміст протеїну в комбікормі не менше 32%. Фахівці Кентукського державного університету розробили спеціально кормову суміш, склад якої наведено в таблиці 1.

Ціна подібної суміші становить 50 центів за кілограм.
Не менш важливим питанням є інтенсивність і добові норми годівлі. За дослідженнями Кентукського університету розраховано норми внесення кормів за інтенсивного способу вирощування (із застосуванням штучного субстрату, щільність посадки — 50–63 тис. шт./га) і напівінтенсивного (без застосування субстрату, щільність посадки — 30–45 тис. шт./га) залежно від віку особин. У таблиці 3 зазначений місяць вирощування креветки і дні цього місяця (верхній рядок).

Важливим моментом у відгодівлі креветок є її збут. Оскільки прісноводну креветку, як правило, реалізують у живому вигляді (у замороженому вона не витримує цінової конкуренції з морськими видами, які відловлюють у природних умовах), виникає необхідність швидкої реалізації всього "врожаю”, вирощеного за сезон.

У США це питання вирішується шляхом так званих "фестивалів креветки”, що організовують виробники до моменту виловлювання її зі ставків. Ці фестивалі супроводжуються різними конкурсами, розважальними програмами, що підвищують реалізацію даного продукту (аналогічно маркетинговій політиці виробників пива — Дні пива тощо). Досить цікавою формою є поєднання пивного і креветкового фестивалів.

В Україні, де продукція з прісноводної креветки ще не набула значної популярності, рентабельність виробництва буде пов’язана з виконанням декількох умов:
розташовуванням креветкових ферм неподалік великих населених пунктів (тобто від місць реалізації);
наявністю у торговій мережі спеціально обладнаних магазинів (відділів), що займаються реалізацією живої продукції;
наявністю спеціального транспорту із доставки креветки до місця реалізації (аналогічного автомобілям "Жива риба”);
створенням компаній, метою діяльності яких буде популяризація продукції з прісноводної креветки.
У цілому вирощування креветки як об’єкта аквакультури для південних районів України і тепловодних водойм має свої перспективи. Основним напрямом для масового впровадження даного виду в аквакультуру України на сьогоднішній день є популяризація цього продукту серед населення.

Олексій Черненко,
начальник іхтіологічної служби
Харківської облдержрибінспекції
Ольга Чорна,
провідний спеціаліст
Головрибводу України