Головна » 2010 » Грудень » 29 » Чи потрібна нам така наука як в Інституті рибного господарства НААН України?(Дуже актуальна стаття, рекомендую для читання)
Чи потрібна нам така наука як в Інституті рибного господарства НААН України?(Дуже актуальна стаття, рекомендую для читання)
20:16
Нещодавно в інтернеті натрапив на цю статтю, проблеми які висвічуються тут стосуються майже кожного хто займається рибництвом.
Автору статті шана і повага!
Чи потрібна нам така наука як в Інституті рибного господарства НААН України?
Сьогодні популярність присадибного і промислового рибництва в Україні значно зросла і в цьому немала заслуга редакції журналу «Агросвіт України». Та, на жаль, ми ще не вийшли на рівень більшості європейських країн. Для прикладу візьмемо Польщу (наші країни мають багато спільного). Були роки, коли Україна навіть випереджала Польщу, але зараз … ми відстаємо від своєї сусідки щонайменше на 20 років. Найбільше це відчутно в рибництві.
Для отримання органічної рибної продукції в промислових і присадибних водоймах Польщі вже давно введені обмеження на застосування негашеного вапна, яке замінено на цеоліт, а на ставках, які відчувають дефіцит у притоках чи чистій воді, збудовані свердловини, введені доволі сурові обмеження і в лікуванні риби. Обладнання для зимової і літньої аерації води має в 3-7 разів меншу енергоємність порівняно з тим, що застосовують на наших ставках. Не треба недооцінювати і те, чим і як годують рибу на польських ставках.
Не зважаючи на невдалу зимівлю риби, восени 2010 року ринок України був завалений прісноводною рибою. Подекуди рибу продавали нижче собівартості. В багатьох орендарів водойм у 2010 році затрати на вирощування риби перевищили отримані прибутки на 10-20%.
Які ж причини такого ганебного становища в рибництві?
У будь-якій країні у всі часи економічний стан тої чи іншої галузі віддзеркалюється науковим потенціалом.
А який науковий потенціал ми маємо в рибництві? Практично ніякого. Багатьох старих світил української рибницької науки, в яких навчались рибники всіх країн світу, на жаль, вже немає, дехто на пенсії, а їх послідовники більше розбираються в смаженій рибі, ніж в живій.
Ми маємо в столиці Інститут рибного господарства НААН, який разом з Національною академією аграрних наук є найбільшим баластом у розвитку рибницької галузі.
Кожен раз, відвідуючи семінари, які проводить Українська академія аграрних наук, я переконуюсь в тому, що без реорганізації цієї структури аграрної науки ми ніколи не дочекаємося позитивних результатів. Коли із вуст промовців лунає відкрита брехня і 99% присутніх не помічає цього, то складається враження, що так звані «стовпи» аграрної науки працюють не на вул. Суворова в м. Києві, а на Місяці.
Що ж до Інституту рибного господарства НААН, то тут ситуація ще гірша. За останні 20 років ця наукова установа не тільки не просунулася вперед, а і втратила свої здобутки.
Яскравим підтвердження цього є стенди, які виставляє ця «наукова» установа на виставках, та заскорузлі рекомендації «горе-вчених», які надають рибникам під час семінарів.
Дорогенькі наші вчені! Ви послухайте уважно рибників. Хоч вони і без вчених ступенів, але багато з них уже самі можуть навчити Вас, як в сучасних умовах вести рибне господарство.
Шановні вчені, невже Вам не соромно, що за три останні роки невеличка редакція журналу «Агросвіт України» на громадських засадах та на голому ентузіазмі зробила для рибників значно більше, ніж Інститут за всі роки нашої незалежності.
24.11.2010 на конференції, яку проводили в Національній академії аграрних наук, один із промовців сказав, що проблема науки в тому, що Міністр аграрної політики вважає, що краще годувати бичка ніж науковців.
Невідомо, якого саме Міністра він мав на увазі, нинішнього чи попереднього, та в будь-якому разі я з ним солідарний і вважаю, що без корінної реорганізації НААН України наші дослідні інститути не принесуть користі аграрному сектору.
Можливо, хтось із Інституту рибного господарства НААН захоче цьому заперечити.
Будь ласка, але дайте відповідь тільки на три запитання: чому не Інститут, а редакція «Агросвіт України» на громадських засадах виявив причини загибелі карася в 2008-2009 роках; чому в редакції, а не в Інституті розробили технологію отримання органічної рибної продукції; де був Інститут, коли протягом двох останніх років орендарів водойм тероризували режимом СТРГ.
Можна було б продовжити перелік запитань, та я не впевнений, що в Інституті знайдеться людина, яка відповість і на ці три коротенькі запитання.
Отже, одною із причин проблем рибницької галузі є відсутність наукового потенціалу.
Друга причина – це майже одночасний (по термінах) збут товарної риби по всіх областях України.
Третя причина ще цікавіша. Рибники самі відучили людей споживати рибу.
Не може цього бути, - скажете ви. Та посудіть самі: навесні і влітку 2010 року ринок відчував гострий дефіцит живої товарної риби і ціни стрімко зросли. Дехто радів і потирав руки, отримуючи надприбутки, забувши, що за вікном набирає оберти світова економічна криза.
Далеко не всім було доступно купувати коропа по 37 грн 50 коп, тоді як можна було купити свинину по 35-40 грн, підчеревину по 15-20 грн, а сало по 10-15 грн. За 7-8 місяців люди звикли до того, що в скрутні часи без риби можна і обійтись.
Ще на провесні редакція прогнозувала, що саме так може обернутись дефіцит риби на ринку України і в квітні 2010 р. ми започаткували в нашому журналі рубрику «Рибний день». В подальшому планувалось зробити звернення до рибників, щоб за їх участю в місцевих газетах і журналах теж з’явилась подібна рубрика.
На жаль, ми не отримали жодного позитивного відгуку від рибників і тому ця рубрика була закрита.
Для довідки: через економічну кризу деякі великі європейські компанії збільшили витрати на маркетинг в 4-5 разів, а в окремих компаніях витрати на маркетинг вже складають до 70% від чистого прибутку.
Треба зрозуміти, що дуже легко відучити людей від того чи іншого продукту. Набагато складніше зробити навпаки - залежними до продукту харчування. Тому будьте трошки уважніші до наших рекомендацій.
Жива риба має бути в продажу цілорічно. Великі рибні господарства вже вирішили це питання через супермаркети. Що стосується середніх і дрібних орендарів водойм, то Вам не обійтись без створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Всю необхідну інформацію стосовно створення сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу ми надавали в кожному номері журналу протягом 2010 року. За додатковими рекомендаціями до нас звернулось багато читачів, але серед них не було жодного рибника.
То ж задумайтесь і над цим питанням. Коментарії тут зайві.
